Вибори до райрад: очікування та передумови

26 березня 2010

Андрій Григоренко, для «Нового Києва»

Враховуючи культурний і ресурсний потенціал міста Києва, українська столиця – ласа перлина для усілякого роду підприємливих людей.

Акцентування уваги на суперечках у коридорах парламенту та Кабміну не мають вводити в оману: місцевий рівень важливий. І Омельченко, і Черновецький, не зважаючи на свою політику, були яскравими фігурами. Настільки яскравими, що за їх діяльністю можна було тишком-нишком працювати на нижчих щаблях. Скажімо, Леонід Михайлович, якого багато хто сприймає клоуном, організував собі перемогу у кращих традиціях флорентійця Макіавелі, при цьому, опираючись і на депутатів міськради, і на підтримку в районах..

Задовго  до 17 січня політичні партії  налаштовували свій актив на участь у  виборах  до районних рад міста Києва.

Тоді вони ще планувалися на 30 травня 2010 року.

Вибори до районних рад є важливими з точки зору структурних змін у політичній картині міста Києва. Незалежно від мажоритарної чи пропорційної системи, електоральний процес у районах  зачіпає малий бізнес і безпосередньо мешканців.

Цікаво розглянути і можливі зв‘язки: вибори до райрад можуть запустити «принцип доміно». Після першого туру Президентських виборів,  20 січня, депутат «Нашої України – Народної самооборони» Куликов висловився на підтримку перевиборів мера. Зверніть увагу, попередні виступи депутата (він є Головою тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування правопорушень посадовцями КМДА) не закінчувалися рішучими заходами.

Володимир Литвин заворушився у цьому напрямку кількома днями раніше: 18 січня 2010 року, коли від його імені було зареєстровано проект постанови про призначення позачергових виборів депутатів Київської міської ради та Київського міського голови…на те ж 30 травня (тоді це ще була офіційна дата виборів).

 Перевибори не лише районних рад, але і місцевих, і міського голови цілком вписуються в сценарій перерозподілу впливу на   чільне місто України по обранні нового Президента. Як відомо,  у команді Віктора Федоровича було задіяно команду Леоніда Черновецького. Втім, як пише «Українська правда», після результатів по Києву, людина Черновецького у штабі Партії регіонів, Алла Шлапак, мала неприємну розмову з регіоналами.

Мерське крісло стає цікавим для усіх учасників президентських перегонів. «Почесний третій»  Сергій Тігіпко, між іншим,  декларував свою цікавість щодо посади міського голови. Для Юлії Володимирівні теж може бути цікавим крісло голови КМДА. Такий крок може цілком гарно мотивуватися небажанням співпрацювати із тим, проти кого Тигрюля виводила людей у 2004 році, бажанням «працювати більше і на меншій посаді» і в дусі подібних посилів.

З присутніх нині в Київраді за таких умов у перегонах, швидш за все, братимуть участь (окрім Партії регіонів, БЮТу та Блоку Леоніда Черновецького) Блок Віталія Кличка, «Фронт змін» Арсенія Яценюка, ВО «Свобода» (для подальшого фінансування проекту пан Тягнибок повинен відпрацювати свої 1,5% на президентських змаганнях), КПУ (електорат яких невпинно зменшується). Очікуємо проекту від Пилипишина і, можливо, Литвина та «Нашої України».  Очевидно, відбудеться демонстрація «Сильної України» (як варіант – «Сильного Києва» у даному контексті).

Районні ради є ближчими до людей і більш затребуваними для повсякдення.  Можемо спостерігати небажання районних лідерів грати в ігри центрових політичних партій. Ми прогнозуємо виникнення на цьому етапі локальних виборчих проектів і нових брендів, які раніше не звучали. На   підтвердження цієї тези можна привести створення виборчого об’єднання «Майбутнє Голосієва» Олега Корбана.

І наостанок, ще у вересні минулого року Володимир Литвин заявляв у ефірі «П’ятого каналу», що розробляється сценарій проведення виборів до парламенту у травні 2010 року.  У січні 2010 року про такий хід подій висловився Віктор Янукович у програмі «Велика політика» телеканалу «Інтер». Переобрання парламенту, за Януковичем, відбудеться за умови, коли не депутатам не вдасться створити коаліцію.

Перенесення виборів на осінь варто розглядати також у світлі «Тернопільського сценарію» 2009 року, коли, внаслідок судової тяганини, остаточна дата виборів була призначена за кілька днів до їх проведення. У такому випадку перемогу отримують лише технологічні проекти, які проводять роботу незалежно від ситуації, або близькі до «центру прийняття рішень», які володіють інформацією про точні дати та можуть впроваджувати власну стратегію.

Затягування з виборами, запуск чуток і сіяння паніки є вигідним для більш потужних партій, здатних формувати інформаційні потоки та оперативно залучати кошти. Як бачимо, ескалація масштабу виборів від районних у місті Києві до парламентських  (у деяких законопроектах) свідчить про залежність столиці від загальноукраїнської ситуації. У той же час, майже відсутній сектор роботи із виборцем «рука-до-руки»: ставка робиться на медіа-присутність, інтернет-новини, обкладинки глянцевих журналів. Розгортання кампанії «знизу» є шансом для представників районної еліти, районних утворень і блоків і нових політичних проектів, незалежних від всеукраїнських політичних сил.

Коментарі до статті
Коментарi
Ваш коментар
Iм'я*
Вiдгук*

Код*