[Останнє з форуму]

Вбивці місцевого самоврядування, або хто дасть шанс твоїй громаді?

1 липня 2010

Верховна Рада намагається знищити місцеве самоврядування. Пізно ввечері 29-го червня Секретаріат парламенту зареєстрував законопроект регіонала Олександра Єфремова про вибори депутатів місцевих рад та АР Крим. Документ, який у ЗМІ чомусь охрестили «президентським», чекали вже давно. А його поява справила ефект бомби, що вибухнула. Для повноти «законодавчого пакету» днем раніше регіонами Михайло Чечетов та Валерій Коновалюк зареєстрували проект постанови про призначення місцевих виборів на 31 жовтня цього року.

Ще вдень вівторка (сесійного дня для Верховної Ради) опозиція марно намагалася внести до чинного закону про місцеві вибори власні поправки. Пропозицій назбиралося цілих 12. Серед  них – вибори за відкритими списками (ідею підтримали лише 32 депутати), вибори мерів міст з населенням понад 100 тисяч мешканців у два тури («за» - 88 голосів), обов’язкове інформування виборців про судимості та проблеми з законом кандидатів у депутати (підтримали 8 депутатів), проведення обов’язкової наркологічної і психіатричної експертизи для кандидатів у мери (лише 1 голос). Не пройшла і поправка про обов’язкове володіння кандидатами державною мовою (128 голосів) і пункт про прийняття обов’язкової присяги членами дільничних комісій (75 «за»). Після повного фіаско усіх опозиційних ініціатив «керманич по кнопках» фракції Партії регіонів у парламенті Михайло Чечетов подякував усім присутнім з трибуни ВР і повідомив, що усі опозиційні пропозиції обов’язково врахують під час написання «президентського» варіанту «місцево-виборчого» закону. Цікава деталь – як розповідали у вівторок кулуарах ВР представники коаліції, вони «утаємничений» законопроект Олександра Єфремова навіть в очі не бачили і не обговорювали, а вже ввечері того ж дня він був офіційно зареєстрований у Секретаріаті. Як з’ясувалося згодом, жодних «опозиційних» поправок біло-сині, зрозуміло, так і не врахували. Отже, які ж ноу-хау пропонують Янукович, Єфремов і компанія?

Найочікуваніша новація – це запровадження змішаної системи виборів. 50% депутатів обиратиметься за партійними списками, ще 50% - у мажоритарних округах (у селах та селищах – 100-відсоткова «мажоритарка»). Друге «ноу-хау» - це заборона на участь у місцевих виборах для партійних блоків (тепер участь у них зможуть взяти виключно партії). Очевидний мотив регіоналів – відлучити від виборів так звані «блоки одного прізвища», створені маловідомими партіями під одне широко розкручене прізвище. Це - привіт Леоніду Черновецькому та Віталію Кличку. Новація номер три (найбільш суперечлива) – заборона «самовисування» для кандидатів у мери міст та виключне партійне (!) висування усіх кандидатів у депутати (навіть мажоритарників) від райради до кримського парламенту(!). Само висуватися можна буде лише у селах та селищах.

На практиці це виглядає так – якщо громадянин не є членом партії і не є кумом-сватом-братом місцевого партійного бонза, не піде та не вклониться тому у ніжки, він ніколи не зможе стати навіть кандидатом (!) у депутати навіть своєї рідної районної(!) ради! Навіть за мажоритарним округом (!). І жодні «збори громадян» чи місцевих громадських організацій,  рухів, громади тощо йому не допоможуть.

Не менше суперечностей і з питанням «партійного» висування мерів, адже значна кількість українських міських голів намагаються дистанціюватися від часто ворогуючих у їхньому місті партійних сил. Так своє логічне обурення законопроектом регіоналів вже висловив мер Львова Андрій Садовий: «Мер має слугувати громаді, що його обрала, а не певній партії». Щоправда «головний по кнопках» біло-синіх Михайло Чечетов не засмутився: « А чиї права це обмежує? У нас 180 партій в країні!» Мовляв, обирай до кольору, до вибору.

Логіка у регіоналів залізна, але спрямована лише на одне – прибрати з місцево-виборчої кампанії усіх можливих місцевих конкурентів. Організації, об’єднання та рухи, які користуються значною популярністю та електоральною підтримкою у тому чи іншому місті чи регіоні, які за довгі роки партійної колотнечі в країні завоювали авторитет своєї громади конкретними справами. Адже від відгодованих облич партійних бонзів український виборець вже певною мірою втомився. І тут випадає така чудова нагода прибрати зайвих конкурентів одним натискуванням кнопок у сесійній залі ВР!

Але виникає кілька логічних запитань. Чому до районної чи міської ради не може потрапити місцевий активіст, що проживає у твоєму під’їзді, що має авторитет та підтримку серед усіх твоїх сусідів? Чому для того, аби стати «місцевим» депутатом та вирішувати питання асфальтування твоєї вулиці чи утеплення твого дому цій людині треба цілувати ноги скомпрометованому партійному ватажку? Адже процедури само висування, висування від місцевої громади, організації чи групи громадян, згідно з законопроектом Олександра Єфремова, взагалі НЕ ІСНУЄ! Вона є лише для села та смт.

Так само не потрапили до проекту Єфремова і пропозиції опозиціонерів щодо відкритості партійних списків в одномандатному окрузі. Списки знову будуть закритими, а громадяни фактично обиратимуть кота у торбі. Виборчі граблі «а-ля Лозинський» тепер законодавчо закріплять і на місцевому рівні! Для того, аби побачити результат «закритості списків» на законодавчому рівні, варто щонайменше подивитися хочу б на список депутатів блоку «космічного мера» у Київраді, куди потрапили чи не всі родичі та друзі «по бізнесу» «вельми шанованого» Леоніда Михайловича. На що перетворилася столиця в результаті кількарічного правління цієї молодої «команди», чи то пак «зграї» - можна побачити у столиці на власні очі. Так асфальт під моїм будинком не міняли років з 10, каналізаційні люки вкрадені років з 5 тому, а перед столичною міськадміністрацією вже роки зі 3 немає жодної квіточки у бетонних клумбах, де тепер ростуть лише бур’яни. Я вже не кажу про ту кількість киян, що зламали собі ребра та кінцівки цієї зими під час «успішної» боротьби «мерської команди» зі снігом та іншими наслідками зими…

Але парламентських «діячів» ці питання мало обходять. Вони турбуються виключно про свої партійні інтереси. Так голова Ради Володимир Литвин категорично проти заборони «регіонального блокування». Адже за такого варіанту партії, що формують блок імені спікера навряд чи подолають бажаний 3%-відсотковий бар’єр. Хто взагалі в Україні знає назви цих партій окрім політиків та журналістів? Натомість лідер комуністів Петро Симоненко проти запровадження мажоритарки. Навіть у форматі 50-ти відсотків. Адже у такому випадки комуністичні крісла у місцевих радах «зжеруть» затяті «друзі» регіонами. Щоправда регіонали не надто переймаються протестами колег по коаліції і розраховують на підтримку «тушок» з НУ-НС та БЮТ. Кажуть, зовсім скоро такої «тушонки» буде стільки, що і Литвин з Симоненком більше не знадобляться. Ось тоді, мовляв, і розгуляємося!

Але чи прийде в результаті цього «розгулу» ефективна влада до місцевих рад – питання  риторичне…

Егор Чечеринда