[Останнє з форуму]

Валентина Ляшенко: Кому потрібні вулиці, що не ведуть до театру?

5 жовтня 2009

                                                            Театр – місце, де збувається те, про що                                                                             глядач і не мріє навіть уві сні.

                                                    Міхаель Тальхаймер, нім. театральний режисер

 

 Єдиним подихом, суцільною казкою, магічною миттю пройшов 6-ий єдиний у світі міжнародний театральний фестиваль жіночих моновистав «Марія». Лариса Кадирова неймовірними зусиллями зібрала у стінах театру Івана Франка талантів із Вірменії, США, Японії, Росії, Польщі, України, Ірану, Хорватії, Мексики, Німеччини.

  Сцена, напруження, захват, острах, біль – емоції змішалися і вже не можеш їх розрізнити, лише дивишся, затамувавши подих на вірменську акторку Арміне Мацакян, яка так грає «Леді Макбет», ніби востаннє.  Марго Лі Шерман, володарка 30-моновистав, привезла із собою незвичайний моноспектакль, написаний на розповідях людей, які служили в Іраку. До чого телебачення і газети, до чого міжнародна дипломатія, коли драма знівечених людських життів показує всю брудну суть загарбницької війни.

 Голова йде обертом, фізичне виснаження компенсується надзвичайно світлою, позитивною енергетикою двох молодих японських акторів Масаказу Терамото та Хотаки Хагівари. Безпосередні, радіють кожній посмішці та віддають всіх себе у виставі «3 історії та 8 життів». Все просто, казка перетікає в життя, чудеса ходять поряд з нами, варто лише відірватися від повсякденності і подати руку магії – так радять жити актори.

Моновистави – це лише частина фестивалю. Є ще міжнародна конференція, присвячена 200-літтю Миколи Гоголя в рамках «Марії». Так, це інший полюс дійства. Дослідники, професори діляться своїми роздумами про Гоголя, сучасність, театр. Йде шалена енергетика, вона жива, як море . Оксана Пахльовська (проф. Римського ун-ту, дочка Ліни Костенко), Маріам Хосейні (проф. Тегеранського ун-ту), Євгеній Пащенко (проф. Загребського ун-ту), найвидатніший світовий славіст Сержіо Грачіотті – показують інший бік Миколи Гоголя, його особистості.

Приємно, що Зорян Шкіряк, не зважаючи на роботу, зайнятість теж відвідав фестиваль. Його виступ пройняв, показав, що справжня інтелігентність дійсно багатогранна. «Гоголь першим повертає русло ріки російської високої прози та поетики в світовий океан, адже і Ломоносов, і Дєржавін, і Пушкін – та і багато після них – є «ісконно рускімі», вони грають свою партію в світовій симфонії, а Гоголь – це вже поліфонія, це вже синтезатор, це Deep Purple свого часу – і нашого, що найцікавіше. Тому він і його 200-річчя належать не тільки виключно Росії, чи Україні – Гоголь це громадянин світу, мешканець Global Village. І, переконаний, пройде ще зовсім мало часу і його переосмислять повністю і кардинально».

Тож нехай не заростає стежка до театрів, там ми бачим самих себе і щось про себе розумієм.