[Останнє з форуму]

Галина Карпенко: Наслідки невдалого менеджменту, або Коли „кухарки керують столицею”

16 листопада 2009

Тільки революціонери-ідеалісти минулого століття вірили в те, що будь-хто, навіть звичайна кухарка, здатен керувати державою. Але, в наші часи всі розуміють, що кожен повинен займатися своєю справою і бути професіоналом у тому, до чого має хист, природні здібності та професійний досвід: талановиті митці - створювати шедеври, інженери – займатись проектуванням, кухарі – готувати смачну і корисну їжу.

 Спостерігаючи за тим, що наразі коїться у Києві, доходиш до висновку, що люди, які керують столицею нашої держави, знаходяться не на своєму місці. І, як показали „лабораторні роботи” над киянами протягом останніх років, їх досвід - досвід мільйонерів, ще не є приводом для керування великим містом. Як мало, виявляється,  задекларованого бажання „людяних та успішних банкірів” створити щасливе майбутнє для інших.

 У глобальному розумінні, Київ – це прототип великої організації, в якій ми всі працюємо і живемо. І, як будь яка організація, вона повинна дбати про своїх працівників. А вони, в свою чергу, мають перед нею не тільки обов’язки, про які нам весь час нагадують, а й права – колективно обирати менеджмент (керівництво), і вимагати від нього якісного виконання управлінських робіт.

 Мер та його команда, як і всі керівники, відповідальні за результати своєї діяльності, а саме – за людей і за місто: за планування розвитку, виконання стратегічних планів (у запланований термін), за ввірені основні засоби та ресурси, фінанси, за безперебійність роботи інфраструктури та позицію Києва як обличчя країни.

 Яких же „менеджерів” в результаті отримав Київ? Пропоную проаналізувати основні аспекти, що характеризують ступінь ефективності столичного менеджменту.

 Мета та цілі. Куди ми йдемо? Шановні кияни, що ви знаєте про плани стосовно розбудови міста? Маю на увазі не насущні проблеми (будівництво станцій метро, доріг та ін.) – ці питання завжди були і будуть у будь-якому мегаполісі. Йдеться про те, куди ми взагалі йдемо - точніше, нас ведуть. Наразі, ми не бачимо чітко спланованої, довгострокової програми дій столичної влади стосовно розвитку Києва. Помітний лише короткостроковий „дерібан”. Відповідно, не маючи глобальної мети, ми йдемо в нікуди: відсутність конкретних продуманих цілей породжує відсутність стратегії їх досягнення, і, в решті решт, всі виконувані дії не мають спрямованості і координації: щось робимо, бо потрібно щось робити. І це - в часи кризи. Напоказ – неефективна стратегія „латання дір”. Дивує, що керівники на стратегічних посадах не мають стратегічного мислення. Сумнівно, що спеціалісти, які не передбачали нинішніх подій і опинилися у критичній ситуації (візьмемо хоча б для прикладу діру в бюджеті 2009), окрім розгрібання створених завалів, замислюються над проблемами навіть найближчого майбутнього – а саме, що нас очікує в бюджеті-2010? Хоча, якщо міркувати логічно, діра там обіцяє бути значно більшою – Київ засмоктує в борговий коловорот.

 Про терміни виконання обіцяних робіт вже й годі говорити (згадаймо плани будівництва метро на Троєщині – 2009-2010 рр., Теремках – 2010 р.). Порушення графіків виконання робіт – один з основних показників існування проблем в організації. А хронічні порушення – симптоми недбальства і занепаду.

 Організація та управління. Пропоную не зосереджуватися на деталях, і не робити претензійний глибокий аналіз принципів роботи адміністративного апарату, а звернути увагу лише на один простий показник, за допомогою якого можна швидко діагностувати стан „здоров’я” організації – плинність кадрів. В межах норми (для управлінських посад) він дорівнює 3-5%.

 Що може запропонувати людям нестабільна з середини організація? – теж нестабільність, а також хабарництво і безвідповідальність „халіфів на годину”. 

 „Чиновник, не способный эффективно и прозрачно работать на своём участке, будет увольняться незамедлительно, заменяться деловыми и порядочным человеком” (Л.Чернівецький). Безперечно, гарна ідея. Але ще на етапі передвиборчих обіцянок було посіяно зерня нинішньої чиновницької чехарди. Багато організацій мають проблеми з працівниками саме через недбалість на етапі підбору кадрів. Думаю, у Києва саме така проблема: скільки ще „ділових” людей повинно пройти крізь мури адміністрації, щоб нарешті серед них знайшлися „порядні”?

 Якість послуг. „Я одним из первых дел начну полную инвентаризацию всего многопрофильного коммунального хозяйства в городе Киеве, чтобы не допустить ни одной ржавой трубы” (Л.Чернівецький, передвиборча програма, 2006 р.). Зважаючи на темпи заміни комунікацій, нинішня команда має намір бути при владі ще років сто. Але іржаві труби – не найгірше в арсеналі її „послуг”. Не раз саме функціонування міської інфраструктури висіло на волосинці: згадаймо хоча б неодноразові проблеми з відключенням гарячого водопостачання. А врешті решт, кияни давно звикли до „якості”: жахливої тисняви і недостатньої кількості машин міського автотранспорту, неіснуючих послуг в тарифах жеків (а то і відвертого шахрайства – з гарячою водою невідповідного ступеню нагрівання), сміття та неосвітлених вулиць. Проте, є послуги, в наданні яких мерія „неперевершена”: паркування, кладовища, забудови в зелених зонах. А також річковий трамвай, попри логіку, ще чомусь пущений на воду майже на зиму (працювати буде до жовтня, а пущений наприкінці липня). Він курсує у години пік, і, виходячи з маршруту (Березняки-Поштова площа), вартості квитка (10 грн.) та графіку і тривалості руху (30 хв.), мабуть, розрахований на заможних киян з достатньою кількістю вільного часу і повною відсутністю альтернатив, окрім цього трамваю. Примітним фактом „турботи” про тих, хто повинен їхати трамваєм на роботу – з роботу, став бар з пивом (!). Великої зацікавленості до нового засобу пересування кияни не виявили, і вже через місяць після запуску, ранкові рейси було скасовано за нерентабельністю. Бажаного розвантаження пасажиропотоку міська адміністрація не здійснила, проте вилучила з бюджету на свою невдалу спробу чималі кошти.

 Ресурси та основні засоби. При згадці слів „мерія” та „ресурси”, на думку одразу ж спадає логічний ланцюжок „земля” і „махінації”. Тільки за останніми даними, збитки від незаконних земельних рішень перейшли межі свідомості. Можна сказати, грунт йде з-під ніг у киян. Якщо додати розбиті дороги, невідремонтовані будинки, зношеність транспортного парку  та мереж, проблему питної води  – майбутнє бачиться зовсім сумним.

 Фінанси. У головному звіті про фінансові результати, міському бюджеті – „протяг”, створений 7-ми мільярдною дірою. І це, незважаючи на грошові надходження за від „прогресивної” здирницької політики брати з киян платню за все, що впадає в око.

 Багато питань також викликає система ціноутворення тарифів – з мешканців міста, як з тих буратін, систематично намагаються витрусити побільше грошей. Тарифи на житлово-комунальні послуги в котрий раз визнали безпідставними. Антимонопольний комітет ще  наприкінці 2008 р. визнав тарифи на транспорт, введені 4 листопада 2008 р. такими, що не відповідають дійсності, і вартість квитка було зменшено (до 1,50 грн. і 1,70 грн.). Але що ми отримали після того, як ціни було збільшено втричі? Стало ще гірше: нових машин не бачимо, старі постійно ламаються, кондуктори майже зникли – талони продають водії. Та нової міської електрички Троєщина-Петрівка, що, і справді, долає відстань за 7 хвилин, але з урахуванням часу на дорогу до поїзду, нових рекордів не встановлює, - це не стосується. Єдиний квиток на наземний транспорт і саму електричку коштує всього 2 грн. Тому постає питання - ця ціна, нарешті,  реальна вартість, чи новий зашморг на шиї комунального транспорту?

 Якщо до цього додати систематичні заборгованості в розрахунках з підприємствами, в т.ч. комунальними, затримку виплат заробітної платні працівникам бюджетних установ , ситуація виглядає вкрай критичною – Київ на межі банкрутства. „Бенкетом під час чуми” виглядають на цьому тлі мрії КМДА про вертолітні майданчики. Мабуть, щоб простіше було сіяти в люди гречку, пшоно та інші крупи.

 В таких скрутних обставинах, вся надія тільки на диво та на лотерею, яку „молода команда” планує провадити задля поповнення бюджету. Як би не заборона, то можна було б спробувати „відіграти” міський бюджет ще й в казино чи на ігрових автоматах... З цього приводу згадується відома історія з будівництвом Панамського каналу. Коли керуюча компанія збанкрутіла, і авантюра розкрилася, було вжито спробу саме за допомогою лотереї наздогнати поїзд, що пішов.

 Правові чинники. Київська влада вже довела, що може протистояти як Кабмінові, Президентові, так і взагалі Конституції. За прикладами не треба далеко ходити, суди і апеляції давно супроводжують майже всі нововведення мерії.

Так, 29 квітня 2009 р. рішенням КМДА було встановлено нові тарифи на житлово-комунальні послуги, всупереч законам про ціни та ціноутворення, про житлово-комунальні послуги, постанові Кабміну від 20.05.09. Але в мера свій закон: "Никаких решений других, кроме решения справедливого - о самых низких в Украине тарифах, подписанного мною не существует".

 Згадаймо також „найгуманніший” замах на конституційні права киян, як громадян України, – право на безкоштовну медицину...

 Схоже, що для мешканців столиці створюються умови за принципом „жити – важко, хворіти – дорого, а вмерти – взагалі не по кишені”.

 Громадська думка – як лакмусовий папірець, відображає настрої киян, та їх ставлення до ситуації в місті. У період 7-20 жовтня Центром соціальних технологій «Соціополіс» було проведено дослідження електоральних вподобань киян. За його результатами, Блок Чернівецького підтримують 1,8%, особисто Леоніда Михайловича як мера – 9,4%,  не підтримали б Блок Чернівецького за жодних обставин – 38,5% киян (перше місце за даним показником).

 

 P.S. У підсумку до наведених вище фактів, стосовно відносин „влада - народ”, хочеться додати: коли ми обираємо мера, то звертаємо увагу як на особистість кандидата, так і на продукт діяльності, який нам обіцяють – тобто на так звану програму заходів на майбутній посаді. Але саме про результат ми схильні забувати після виборів. І обіцянки вкотре перетворюються на рожевих слонів.

Ми можемо скаржитися на неякісний хліб чи одяг, а на дійсно важливі речі чомусь закриваємо, за звичкою, очі. Мабуть, настав час всім нам також підвищити свій рівень – стати професійними виборцями. І, насамперед, відповісти собі особисто - який саме продукт ми хочемо отримати в результаті діяльності мерії, і хто з кандидатів здатен надати місту якісні управлінські послуги.